День 18 серпня 2021 року був по-літньому теплим. Не задушливим, як попередній тиждень, коли від спеки все здіяне перетворювалося на глевку обезформлену мішанку. Ні, після потужного, спасенного дощу літо нагадало, що воно спроможне дарувати чаруючі, життєстверджуючі потоки душевного настрою.
Так, бо саме від сприйняття душевного цих трьох людей, які зустрілися наприкінці дня середини тижня в приміщенні Ради Азербайджанців України й залежала співпраця завтрашня, і подальша.
Слово «співпраця» — якесь плоске, приземлене. Воно не передає всіх тонкощів розмови, що точилася за столом, присмаченої передвечірнім чаєм. Говорили про життя і про причинність зроблених вчинків, про чистоту дзеркала душі, дароване Пророком Моххамедом диво, яке кожна свідома людина має оберігати від тріщин, роблених нечистими руками. Говорили про музику і про літературу, і про те, як це можна поєднати все в єдиному, твореному людьми діянні, і як дві великі культури: азербайджанська та українська знайдуть взаємне збагачення одна в іншій.
Ці троє: Генеральний секретар Ради Азербайджанців України – Джейхун Маммадов, заступник голови Діаспори Азербайджанців України – Ельшад Ібрагімов та відомий український письменник і джазмен Сергій Грабар – сьогодні започаткували спільну, величну споруду. Місце, де зможуть переплестися традиції мугаму – імпровізаційного мелодійного розгортання на основі певного мугам-ладу з пошуками сучасного українського етно-джазу, або безсмертні слова Імадеддіна Насімі, недавно подарованого світу в українському перекладі із сучасними поетами та прозаїками з берегів Дніпра.
Ці троє говорили сьогодні, але розмова розпочалася вже давно, більше десяти років тому на березі Каспійського моря, коли вони вперше познайомилися і відчули той душевний поступ, який об’єднує, який допомагає у розумінні світу, який проводить до Вічності людського існування.
Сергій Володи́мирович Грабар — український письменник і перекладач, сценарист, джазмен.
